Гостра втрата слуху після вибуху: сучасні можливості діагностики та лікування

Військового оглушило вибухом. Вухо закладене, у голові дзвенить. “Пройде саме”, — думає він. Товариші поруч думають так само. Але лікар має діяти інакше: якщо симптоми не минають за 72 години, треба перевірити слух — зробити аудіограму. Це критичне вікно. Акустична травма й досі спричиняє зростання інвалідності серед ветеранів. За міжнародною статистикою — 13–18% щороку. Це не рідкісне ускладнення бойової травми. Це один з найпоширеніших її наслідків. І його системно недооцінюють на первинному етапі.

Три різні механізми ушкодження

Вибухова хвиля б’є по органу слуху щонайменше трьома способами. Лікар мусить розрізняти їх, щоб обрати правильну тактику. Первинна вибухова травма — це баротравма від перепаду тиску. Вона механічно ушкоджує середнє вухо: барабанну перетинку, ланцюг слухових кісточок. Водночас та сама хвиля здатна пошкодити равлик чи лабіринт внутрішнього вуха. Акустична травма діє інакше — тут винен сам звук вибуху, а не перепад тиску. А мінно-вибухова травма додає ще складнощів: вона поєднує баро- й акустичне ушкодження з можливою черепно-мозковою травмою й іншими пораненнями від того самого вибуху.

Тому чиста втрата слуху одного типу після вибуху — радше виняток. Провідникова (від ушкодження барабанної перетинки чи кісточок), сенсоневральна (ураження внутрішнього вуха чи слухового нерва) або змішана форма — усе це часто накладається в одного пацієнта. Лікар мусить правильно розрізнити тип ураження. Від цього залежить, чекати спонтанного відновлення чи діяти активно.

Коли травма вуха — тільки частина проблеми

Постраждалий від вибуху рідко має ізольовану травму вуха. Найчастіше акустична чи баротравма поєднується з черепно-мозковою травмою та іншими ушкодженнями. Тому ЛОР-лікар не оглядає пацієнта окремо від невролога. Виражене вертиго разом із сенсоневральною втратою слуху чи повною глухотою, підозра на перфорацію барабанної перетинки — ці ознаки вимагають, щоб ЛОР і невролог оглянули пацієнта разом, терміново. За показаннями додають КТ або МРТ.

З чим лікар може переплутати вибухову травму

Кілька станів дають дуже схожу картину, і саме тут криється ризик помилки. Ідіопатична раптова сенсоневральна приглухуватість може виникнути й без жодного вибуху — без чіткого анамнезу відрізнити її від травматичної буде складно. Контузія мозку дає схожі скарги на запаморочення й спотворене сприйняття звуку, хоча сам слуховий аналізатор при цьому не пошкоджений. Доброякісне позиційне запаморочення здатне розвинутись вторинно, вже після баротравми внутрішнього вуха, і замаскуватись під серйозніше вестибулярне ураження. А психогенне порушення слуху — реальність бойової травми: суб’єктивні скарги пацієнта можуть виглядати ідентично органічному ураженню, і розрізнити їх можна тільки об’єктивним аудіологічним дослідженням.

Як лікар підтверджує діагноз

Спочатку — анамнез: відстань від вибуху, чи був перепад тиску, які ще ушкодження отримав пацієнт. Це визначає весь подальший план обстеження. Далі отоскопія й ендоскопія — їх обов’язково документують у кожного пацієнта з тинітусом, запамороченням, приглушеним слухом чи виділеннями з вуха. Тональна порогова аудіометрія, тимпанометрія з акустичними рефлексами, отоакустична емісія й слухові викликані потенціали дають об’єктивну картину — те, чого зі слів пацієнта не отримати.

КТ скроневих кісток лікар призначає при підозрі на структурне ушкодження вуха. КТ чи МРТ мозку — коли є неврологічна симптоматика або підозра на контузію. Консультацію невролога й нейрохірурга призначають, коли вестибулярні чи слухові симптоми поєднуються з ознаками ураження центральної нервової системи.

Вікно, яке не можна прогаяти

При гострій втраті слуху лікар діє швидко: оцінює стан і за показаннями одразу починає терапію. Зволікання прямо знижує шанс на відновлення. Основа медикаментозного лікування — кортикостероїди: вони знімають запалення й набряк слухового нерва. До них додають засоби для покращення мікроциркуляції у внутрішньому вусі. Стероїди дають системно або вводять інтратимпанально — прямо в барабанну порожнину. Інтратимпанальне введення частіше застосовують як другу лінію чи доповнення до системної терапії, особливо якщо системні стероїди протипоказані або не спрацювали.

При перфорації барабанної перетинки тактика залежить від розміру й характеру дефекту: іноді достатньо спостереження й контролю баротравми середнього вуха, іноді потрібна операція. Вестибулярні порушення лікують вестибулярним відпочинком у гострій фазі, а потім вестибулярною реабілітацією. Завершує ведення пацієнта слухова реабілітація й подальше спостереження — саме тут стає видно, наскільки повно відновився слух.

Що визначає прогноз

Розбираючи клінічні випадки, лікарі щоразу повертаються до одного питання: що дозволяє передбачити, наскільки відновиться слух у конкретного пацієнта? Час від травми до початку лікування. Тип втрати слуху — провідникова зазвичай відновлюється краще за сенсоневральну. Тяжкість початкового ураження. Наявність черепно-мозкової травми. Ці фактори лікар враховує, коли формує реалістичні очікування — і для себе, і для пацієнта.

Висновок

Гостра втрата слуху після вибуху вимагає швидкої, спільної реакції кількох спеціалістів у чітко визначене терапевтичне вікно. Уміння розпізнати механізм ушкодження, відрізнити вибухову травму від схожих станів і вчасно почати лікування визначає, чи стане втрата слуху тимчасовою, чи призведе до незворотної інвалідності.

Поглибити практичні навички діагностики та лікування гострої втрати слуху після вибухової травми можна на майстер-класі «Гостра втрата слуху після вибуху: сучасні можливості діагностики та лікування». Реєструйтеся вже зараз.