Додаткова література: Гострі стани перинатального періоду

Неонатальні судоми

Неонатальні судоми є одними з найпоширеніших неврологічних симптомів у новонароджених і можуть свідчити про наявність серйозних патологічних процесів у центральній нервовій системі. Вони виникають у перші 28 днів життя і можуть бути як симптоматичними, так і ознакою вроджених епілептичних синдромів. Розуміння етіології, класифікації та своєчасна діагностика цих станів є критично важливими для вибору оптимальної терапії та прогнозу розвитку дитини.

Класифікація неонатальних судом
Згідно з останніми рекомендаціями Міжнародної ліги боротьби з епілепсією (ILAE), неонатальні судоми класифікуються за їх клінічними проявами та електроенцефалографічними (ЕЕГ) характеристиками. Основні типи включають:

• Клонічні судоми: Характеризуються повільними ритмічними рухами, часто обмеженими однією кінцівкою або стороною тіла.
  
  
• Тонічні судоми: Можуть бути фокальними або генералізованими, часто супроводжуються розгинанням кінцівок.
  
  
• Міоклонічні судоми: Короткі, швидкі рухи, що можуть бути мультифокальними.
  
  
• Автоматизми: Невеликі повторювані рухи, такі як смоктання, жування або рухи рук, що зазвичай не пов’язані з очевидними судомними скороченнями, але можуть бути ознакою епілептичної активності.
  
  
• Епілептичні спазми: Різке згинання тулуба та кінцівок з одночасним підйомом голови, що є характерною ознакою деяких форм неонатальної епілепсії. Це можуть бути короткі, але інтенсивні напади, які часто супроводжуються відсутністю свідомості.
  
  

Етіологія неонатальних судом
Основні причини неонатальних судом включають:

1. Гіпоксично-ішемічна енцефалопатія (ГІЕ): Найпоширеніша причина судом у новонароджених, особливо у доношених дітей.
   
   
2. Внутрішньочерепні кровотечі: Включаючи внутрішньошлуночкові, субдуральні та субарахноїдальні крововиливи, особливо у недоношених дітей.
   
   
3. Метаболічні порушення: Гіпоглікемія, гіпокальціємія, гіпомагніємія та інші.
   
   
4. Генетичні розлади: Мутації в генах, що кодують іонні канали або нейронні білки, можуть призводити до ранніх епілептичних енцефалопатій.
   
   
5. Внутрішньочерепні інфекції: Менінгіт, енцефаліт, герпетичний енцефаліт, токсоплазмоз та цитомегаловірусні інфекції.
   
   
6. Синдроми мальформації: Лісенцефалія, полімікрогірія, синдром лінійного сального невуса.
   
   

Діагностика
Основним методом діагностики є електроенцефалографія (ЕЕГ), яка дозволяє виявити електрографічні зміни, характерні для судом. У випадках, коли ЕЕГ недоступна, амплітудно-інтегрована ЕЕГ (аEEГ) може бути використана як скринінговий інструмент. Необхідні також лабораторні дослідження сироватки крові на глюкозу та електроліти, аналізи на TORCH-інфекції, органічні кислоти сечі, амінокислоти сироватки крові, проби функції нирок, хромосомні аномалії та генетичне тестування. У разі підозри на інфекцію проводиться аналіз спинномозкової рідини для виявлення плеоцитозу, ксантохромії, рівня молочної та піруватної кислоти, вірусів герпесу та концентрації глюкози.

Лікування
Перше лікування зазвичай включає фенобарбітал, який є препаратом першого вибору. Якщо судоми не зникають, розглядається можливість застосування фенітоїну. У разі стійких судом може бути необхідне внутрішньовенне введення бензодіазепінів, таких як лоразепам або мідазолам. Піридоксин слід спробувати пацієнтам, які не реагують на вищезазначений режим лікування, оскільки деякі пацієнти з піридоксинзалежними судомами можуть негайно відреагувати на піридоксин. Окрім того можуть бути використані леветирацетам, карбамазепін, окскарбазепін. 

Висновки
Неонатальні судоми є серйозним клінічним проявом, який вимагає негайного діагностичного та терапевтичного втручання. Завдяки сучасним методам діагностики та лікування, таким як ЕЕГ, аEEГ, лабораторні та генетичні дослідження, а також ефективним протисудомним препаратам, можливе значне покращення прогнозу для новонароджених з судомами. Однак важливо пам’ятати, що кожен випадок є унікальним, і підхід до лікування повинен бути індивідуалізованим, з урахуванням етіології та клінічного стану дитини.