ЕНК: ЕЕГ і різні типи нападів: погляд невролога та лікаря функціональної діагностики

Чому це важливо знати неврологу та лікарю функціональної діагностики

Семіологія епілептичних нападів надзвичайно різноманітна, а клінічні прояви часто не відповідають очікуваній зоні початку нападу. Саме тому встановлення клінічного діагнозу залишається одним із найскладніших завдань щоденної практики невролога, педіатра та лікаря функціональної діагностики, а електроенцефалографія (ЕЕГ) є ключовим, але не завжди однозначним інструментом верифікації.

Значна частина пароксизмальних станів здатна мімікрувати під епілептичний напад: синкопе, функціональні (психогенні неепілептичні) напади, порушення сну, метаболічні та кардіогенні події. Лікар, який працює з ЕЕГ, повинен упевнено розрізняти іктальні та міжіктальні зміни, розпізнавати артефакти й нормальні варіанти, а також коректно співвідносити електрофізіологічну картину з клінічною семіологією.

Від точності діагнозу безпосередньо залежить вибір протисудомної терапії: помилкове трактування функціонального нападу як епілептичного призводить до необґрунтованого призначення препаратів, побічних ефектів та соціальних обмежень для пацієнта, тоді як недооцінка справжньої епілепсії — до прогресування захворювання й ризику життєзагрозливих станів.

Клінічні та професійні «пастки»

• Функціональні (психогенні неепілептичні) напади, які клінічно надзвичайно подібні до епілептичних.
• Швидке поширення епілептичного сигналу від вогнища на інші структури мозку, що суттєво змінює семіологію нападу.
• Складність визначення зони початку нападу навіть за наявності якісного іктального запису.
• Трактування синкопальних станів як епілептичних нападів через наявність судомного компоненту.
• Хибне сприйняття артефактів руху, жування чи ЕКГ-накладок як епілептиформної активності.
• Переоцінка міжіктальних змін на ЕЕГ як самостійної підстави для встановлення діагнозу епілепсії.
• Ігнорування нормального результату ЕЕГ у пацієнта з клінічно очевидними нападами.
• Відсутність чіткого опису семіології нападу в направленні та протоколі дослідження.
• Формулювання висновку без прив’язки до клінічного контексту та відеозапису нападу.
• Призначення протисудомної терапії до остаточної верифікації характеру пароксизму.

Практичні навички

Після проходження електронного навчального курсу учасники зможуть:

• Диференціювати іктальні та міжіктальні зміни на ЕЕГ і розуміти їх клінічне значення.
• Аналізувати семіологію нападу та співвідносити клінічну картину з ймовірною зоною початку.
• Розпізнавати стани, що мімікрують під епілептичні напади: синкопе, функціональні та інші пароксизмальні події.
• Виявляти типові артефакти й нормальні варіанти ЕЕГ, що помилково трактуються як епілептиформна активність.
• Описувати іктальні ЕЕГ-записи за структурованим алгоритмом.
• Формулювати коректний, клінічно орієнтований висновок за результатами дослідження.
• Уникати типових помилок інтерпретації ЕЕГ у щоденній практиці.
• Оцінювати вплив встановленого діагнозу на вибір протисудомної терапії.
• Взаємодіяти з неврологом та лікарем функціональної діагностики в межах єдиного діагностичного алгоритму.
• Застосовувати сучасні підходи до інтерпретації ЕЕГ при різних типах нападів у дорослих і дітей.

Зареєстровані спеціальності — умови отримання балів БПР

• для отримання сертифіката з балами БПР учасникам потрібно пройти тестування у вказаний період
• надати не менше 70% правильних відповідей
• учасники, які не складуть тестування, датованого першим або останнім днем навчання, не зможуть отримати бали БПР