Нутритивна підтримка пацієнтів з хронічною патологією підшлункової залози

Згідно з останніми статистичними даними, кількість пацієнтів з патологією підшлункової залози, зокрема з онкологічними захворюваннями та запальними процесами, значно зросла. Це підвищує актуальність питання нутритивної підтримки таких пацієнтів у процесі їх лікування. Харчування відіграє важливу роль у підтримці функціонування організму, а особливо екзокринної функції підшлункової залози. Підтримка цієї функції за допомогою медикаментозних засобів є важливим етапом у лікуванні, але це не єдине рішення. У кінцевому підсумку наше завдання — поліпшити якість і тривалість життя пацієнта. Враховуючи індивідуальні потреби кожного хворого, харчування повинно бути адаптоване в залежності від стадії захворювання. У даній статті ми розглянемо методи оцінки нутритивного статусу пацієнтів і загальні рекомендації щодо харчування при хронічних патологіях підшлункової залози, які не потребують парентерального введення поживних речовин.

Ключові слова: Нутритивна підтримка, Хронічна патологія підшлункової залози,  Оцінка харчового статусу, Скринінг недоїдання, Харчування при панкреатиті

Оцінка харчового статусу у пацієнта

Нутритивний статус пацієнта необхідно оцінювати за допомогою скринінгових методик, що дозволяють виявити ризик недостатності харчування. Це є основною проблемою у пацієнтів з хронічними захворюваннями підшлункової залози. Оцінка статусу може проводитись як у стаціонарі, так і в амбулаторних умовах, із повторним скринінгом за необхідності.

1. Скринінговий метод виявлення недоїдання (MST)
Крок 1 – Проведення скринінгу:

1. Чи нещодавно ви втратили вагу без докладання зусиль?
   • Ні (0 балів)
   • Не знаю / не впевнена (2 бали)
2. Якщо ТАК, то скільки ви втратили ваги (у кг)?
   (Це питання заповнюється тільки у разі, якщо відповідь на перше питання — “Так”)
   • 1-5 кг (1 бал)
   • 6-10 кг (2 бали)
   • 11-15 кг (3 бали)
   • Більше 15 кг (>15 кг) (4 бали)
3. Ви стали гірше харчуватись через зниження апетиту?
   • Ні (0 балів)
   • Так (1 бал)

Крок 2 – Бальна оцінка для визначення ризику:
Додайте бали за втрату ваги та зміни в апетиті:

• MST = 0-1: Ризик відсутній, нутритивний статус — повноцінне харчування з незначною втратою ваги або без неї.
• MST ≥ 2: Пацієнт знаходиться в групі ризику, необхідно провести дієтологічне втручання та консультацію протягом 24-72 годин.

2. Універсальний інструмент скринінгу недоїдання (MUST)
Для полегшення процесу скринінгу можна використовувати онлайн-версію шкали Malnutrition Universal Screening Tool (MUST), що враховує індекс маси тіла, відсоток втрати ваги та стан пацієнта (гострий чи хронічний). Це дозволяє швидко і точно оцінити ризики недостатності харчування.

Важливо активно залучати до роботи нутриціолога та інших спеціалістів, щоб регулярно проводити скринінг і коригувати харчування пацієнта. Крім того, за потреби можна залучити психолога, оскільки причиною втрати ваги може бути не лише мальабсорбція, а й свідоме обмеження харчування через страх перед болем або іншими симптомами захворювання.

Аналіз харчового раціону: Використання спеціальних щоденників чи анкет для вивчення звичок харчування пацієнта дозволяє точно оцінити дефіцит певних поживних речовин та налаштувати правильне харчування.

Приклад такого щоденника може виглядати ось так: 

Дата: ___________

Подібний щоденник може допомогти пацієнту відслідковувати своє харчування, контролювати споживання поживних речовин та допомагати лікарю та нутриціологу коригувати дієту.

Рекомендації щодо харчування пацієнтів з хронічною патологією підшлункової залози

Наразі дослідження показують, що надмірне обмеження або повне виключення продуктів, багатих жирами, не є ефективним методом управління хворобою. Це може призвести до дефіциту енергії, особливо у пацієнтів з високими енергетичними потребами, що, в свою чергу, погіршує якість життя.

Основні рекомендації включають:

• Балансоване харчування: раціон пацієнта має містити достатню кількість білків, жирів і вуглеводів. Якщо пацієнт має середню активність, доцільно, щоб близько 30% калорій надходило з жирів. Важливо включати здорові жири, такі як омега-3 жирні кислоти (риба, льон), але при цьому зменшити вживання насичених жирів, оскільки вони можуть погіршити симптоми захворювання.
  Для підтримки нормального функціонування організму та відновлення тканин пацієнтам потрібно достатнє споживання білка. Однак, варто обирати джерела білків, що не перевантажують травну систему (наприклад, нежирне м’ясо, риба, яйця, а також рослинні джерела білка, такі як соя). 
• Обмеження певних продуктів: Слід обмежити споживання продуктів, багатих клітковиною (наприклад, чіа насіння, бобові та деякі овочі), оскільки це може погіршити мальабсорбцію та сприяти загостренням.
• Контроль дефіцитів мікроелементів і вітамінів: За допомогою лабораторних аналізів слід визначити рівень вітамінів та мікроелементів у пацієнта, коригуючи їх дефіцит за допомогою добавок. У пацієнтів із захворюваннями підшлункової залози часто спостерігаються дефіцити таких мікроелементів, як цинк, селен, кальцій, а також вітамінів групи B (особливо вітамін B12) та вітаміну D. Це може бути зумовлено порушенням всмоктування або обміну через пошкодження органу або його ферментної функції.
• Управління вуглеводами: Враховуючи високий ризик розвитку діабету у пацієнтів з патологією підшлункової залози, важливо стежити за кількістю вуглеводів у раціоні та контролювати рівень глюкози в крові. Пацієнтам слід уникати швидких вуглеводів (солодощі, газовані напої) і зосередитись на споживанні складних вуглеводів з низьким глікемічним індексом (цільнозернові продукти, овочі, бобові).
• Збільшення кратності прийому їжі: Рекомендується збільшити кількість прийомів їжі до 5-6 разів на добу. Це допомагає зберігати стабільний рівень енергії протягом дня.
• Ретельне пережовування їжі: Їжа повинна бути добре пережована, щоб полегшити її засвоєння.

Висновки

Індивідуальний підхід до кожного пацієнта є ключовим аспектом сучасної медицини. Лікарі повинні оцінювати нутритивний статус пацієнта і регулярно проводити скринінг для виявлення ризику недостатності харчування. Після визначення харчового статусу слід коригувати раціон, забезпечувати потрібні добавки та контролювати терапевтичні стратегії. Спільна робота лікаря, нутриціолога, психолога та пацієнта є важливою для досягнення оптимальних результатів у лікуванні та поліпшенні якості життя пацієнта.

1. Оцінюйте нутритивний статус пацієнта і проводьте регулярний скринінг.
2. Пропонуйте корекцію харчування залежно від статусу та дефіцитів.
3. Підтримуйте високий комплаєнс пацієнта та залучайте необхідних фахівців, щоб забезпечити оптимальні результати.

Такий підхід дозволяє не лише лікувати хворобу, але й покращувати загальний стан пацієнта, сприяючи його якості життя.