Перинатальна депресія: сучасний погляд на діагностику та лікування

Перинатальна депресія є однією з найбільш поширених психічних патологій у жінок у післяпологовому та вагітному періоді. За даними DSM-5-TR, виділяють «велику депресивну епізодичну хворобу з початком у перинатальному періоді», що включає як епізоди під час вагітності, так і протягом 12 місяців після пологів. Поширеність становить близько 10–20 % серед жінок після пологів, що робить цю проблему актуальною для психіатрії та акушерства-гінекології.

Визначення та діагностичні критерії

DSM-5-TR визначає перинатальну депресію як великий депресивний епізод, що виникає під час вагітності або протягом року після пологів.
Основні симптоми включають:

• пригнічений настрій більшу частину дня;
  
• зниження інтересу або задоволення від більшості видів діяльності;
  
• зміни апетиту та ваги;
  
• порушення сну;
  
• психомоторна загальмованість чи збудження;
  
• втома або втрата енергії;
  
• відчуття нікчемності чи надмірної провини;
  
• зниження концентрації уваги, нерішучість;
  
• суїцидальні думки чи наміри.
  

Симптоми повинні тривати щонайменше два тижні та призводити до клінічно значущого дистресу чи порушення функціонування.

Важливою клінічною задачею є відмежування від «післяпологового смутку» (baby blues), що проявляється короткочасною емоційною лабільністю у перші 1–2 тижні після пологів та має транзиторний характер.

Патофізіологія та фактори ризику

Розвиток перинатальної депресії є мультифакторним:

• гормональні зміни (естроген, прогестерон, кортизол);
  
• порушення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі;
  
• дисбаланс ГАМКергічної нейротрансмісії;
  
• зниження рівня окситоцину та пролактину;
  
• генетична схильність;
  
• психосоціальні чинники (низька соціальна підтримка, хронічний стрес, насильство, фінансова нестабільність).

Діагностика

Рекомендовано рутинний скринінг у вагітних та породіль. Найчастіше використовуються:

• Едінбурзька шкала післяпологової депресії (EPDS);
  
• Пацієнтський опитувальник депресії (PHQ-9);
  
• Госпітальна шкала тривоги та депресії (HADS).
  

Додаткове клінічне інтерв’ю необхідне для підтвердження діагнозу та виключення біполярного розладу, тривожних розладів, психозів.

Единбурзька шкала післяпологової депресії

Единбурзька шкала післяпологової депресії (EPDS) – це опитувальник для скринінгу депресивних симптомів у жінок під час вагітності та після пологів.

• Розроблена у 1987 р.
  
• Складається з 10 запитань.
  
• Визначає наявність і вираженість депресивної симптоматики, але не ставить діагноз.

Інструкція для заповнення

1. Пацієнтка самостійно заповнює анкету.
   
2. Вона має оцінити свої переживання за останні 7 днів.
   
3. Кожне питання має 4 варіанти відповіді (0–3 бали).
   
4. Максимальна сума – 30 балів

1. Я була готова сміятися і бачити світлий бік того, що відбувається
   так само, як завжди (0)
   тепер дещо менше, ніж завжди (1)
   значно менше (2)
   зовсім не бачу (3)
2. Я дивилася в майбутнє із задоволенням до оточуючих обставин
   так само, як завжди (0)
   менше, ніж зазвичай (1)
   значно менше, ніж зазвичай (2)
   навряд чи (3)
3. Я без потреби звинувачувала себе, якщо щось відбувалося неправильно
   так, у більшості випадків (3)
   так, іноді (2)
   ні, не часто (1)
   ні, ніколи (0)
4. Мені було тривожно і неспокійно без видимої причини
   ні, анітрохи (0)
   навряд чи коли-небудь (1)
   так, іноді (2)
   так, дуже часто (3)
5. Я відчувала страх або паніку без значного приводу
   так, досить багато (3)
   так, іноді (2)
   ні, не багато (1)
   ні, анітрохи (0)
6. Обставини були сильніші від мене
   так, більшість часу я не була готова впоратися з ними взагалі (3)
   так, іноді я не справлялася так, як зазвичай (2)
   ні, більшість часу я справлялася досить добре (1)
   ні, я справлялася так само, як завжди (0)
7. Я була така нещасна, що навіть погано спала
   так, більшість часу (3)
   так, іноді (2)
   ні, не дуже часто (1)
   ні, анітрохи (0)
8. Я сумувала або була нещасна
   так, більшість часу (3)
   так, досить часто (2)
   ні, не часто (1)
   ні, анітрохи (0)
9. Я була така нещасна, що навіть плакала
   так, майже увесь час (3)
   так, досить часто (2)
   ні, тільки випадково (1)
   ні, ніколи (0)
10. Думка про нанесення шкоди собі виникала у мене…
    так, досить часто (3)
    іноді (2)
    навряд чи (1)
    ніколи (0)

Лікування

Стратегія залежить від тяжкості симптомів та клінічного контексту.

• Легка та помірна депресія: психотерапія (когнітивно-поведінкова терапія, міжособистісна терапія).
  
• Помірна та тяжка депресія: комбінація психотерапії з фармакотерапією.
  
  • Препарати першої лінії: селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (перевага за сертраліном, особливо при грудному вигодовуванні).
    
  • Інші опції: венлафаксин, бупропіон (з урахуванням профілю безпеки).
    
  • Нові терапії: брексанолон (інфузійний препарат, затверджений FDA у 2019 р.), зуранолон (пероральна форма, схвалена FDA у 2023 р.).
    
• У резистентних випадках: електросудомна терапія (ЕСТ), транскраніальна магнітна стимуляція (ТМС).

Ускладнення та наслідки

Нелікована перинатальна депресія може призвести до:

• порушення прихильності матері до дитини;
  
• затримки психомоторного та емоційного розвитку дитини;
  
• сімейної дезадаптації;
  
• підвищення ризику суїцидальних дій.

Профілактика

Рекомендовано:

• антенатальне консультування жінок з груп ризику;
  
• формування систем соціальної та психологічної підтримки;
  
• зменшення стигми щодо психічних розладів у перинатальному періоді.

Висновки

Перинатальна депресія є важливим клінічним викликом, що потребує мультидисциплінарного підходу з боку психіатрів та акушерів-гінекологів. Своєчасна діагностика, раннє втручання та індивідуалізоване лікування дозволяють мінімізувати ризики для матері та дитини, а також підвищують якість життя жінки у післяпологовий період.