Синдром еозинофілії-міалгії (СЕМ): Клінічний портрет, патофізіологія та наслідки харчових добавок

Синдром еозинофілії-міалгії (СЕМ) — це рідкісний, але потенційно важкий мультисистемний стан, що супроводжується периферичною еозинофілією, міалгіями та ураженням м’язової, нервової і шкірної тканини. Уперше виявлений у 1989 році у США, СЕМ був пов’язаний з вживанням забрудненого L-триптофану — амінокислоти, що широко застосовувалась як біодобавка. Цей феномен став прикладом того, як харчові добавки можуть спричиняти важкі токсико-алергічні реакції в генетично схильних осіб.

Історичний огляд і клінічні критерії

У 1989 році понад 1500 осіб у США мали характерну клінічну тріаду: підгострі міалгії, периферичну еозинофілію (>1000/мкл) та ураження м’яких тканин (фасції, шкіра, нерви). Стан отримав назву еозинофілії-міалгії.

CDC сформулювали первинні діагностичні критерії:

• недієздатні, інвалідизуючі міалгії,
  
• абсолютна еозинофілія >1000/мкл,
  
• відсутність інфекцій (наприклад, трихінельозу) або злоякісних новоутворень.
  

Подальше спостереження виявило, що у пацієнтів розвивається хронічне ураження тканин, зокрема фасції, периферичних нервів, шкіри, а іноді й легень. За 6 місяців епідемії було зафіксовано щонайменше 37 летальних випадків.

Патофізіологія СЕМ

Хоча точний механізм залишається невідомим, СЕМ пов’язують із токсико-імунною реакцією на забруднені партії L-триптофану. Провідну роль відіграє гіперактивація еозинофілів з подальшим вивільненням прозапальних медіаторів і фібротичних факторів.

Дослідження шкіри та м’язів у пацієнтів з СЕМ показали:

• активацію фібробластів у глибоких шарах дерми,
  
• посилену експресію колагену I і VI типу,
  
• підвищені рівні TGF-бета, IL-2, IL-4, IL-5, INF-гамма, GM-CSF.
  

Цей каскад цитокінів спричиняє дегрануляцію еозинофілів і запуск фіброзу, аналогічно до інших еозинофільних станів, як-от еозинофільний фасціїт.

L-триптофан: зв’язок із СЕМ

Основним тригером синдрому був синтетичний L-триптофан, виготовлений японською компанією Showa Denko з використанням генетично модифікованих бактерій. Саме в цих партіях були виявлені токсичні домішки, зокрема:

• 1’1′-етиліденбіс[триптофан] (EBT),
  
• 3-(феніламіно)аланін (PAA).
  

EBT визнано найбільш імовірною причиною. Дози L-триптофану, які приймали пацієнти, варіювалися від 500 до 11 500 мг/день, середня доза — 1250 мг. Більшість осіб приймали препарат для лікування фіброміалгії, депресії, безсоння або ПМС.

Однак не у всіх, хто споживав забруднені партії L-триптофану, розвивався СЕМ, що свідчить про участь генетичної схильності (імовірно — HLA-асоціацій) у патогенезі.

Розширення уявлень про етіологію

Хоча 97% випадків СЕМ були пов’язані з L-триптофаном, згодом було описано інші ймовірні провокатори:

• інші амінокислотні добавки (L-лізин, 5-гідрокситриптофан),
  
• пробіотики,
  
• вітамінні комплекси (ніацин).
  

Крім того, 14% випадків були зафіксовані у пацієнтів, які не приймали L-триптофан, що вказує на поліетіологічний характер СЕМ.

Модифіковані діагностичні критерії (2001)

Було запропоновано 2 діагностичні моделі:

1. Гостра форма — периферична еозинофілія + міалгії + ≥1 з таких симптомів: висип, набряк, легеневі ураження, нейропатія.
   
2. Хронічна форма (≤24 міс після початку):
   
   • фасціїт, нейропатія і міалгії/судоми, або
     
   • ≥3 з наступних: фасціїт, міопатія, нейропатія, еозинофілія.
     

Обов’язковим є виключення трихінельозу, васкулітів, інфекцій, пухлин або хвороб сполучної тканини.

Дослідницький експеримент

Один із дослідників внутрішньовенно ввів собі хінолінову кислоту — метаболіт L-триптофану — й у нього розвинулась клінічна картина, схожа на СЕМ, включно з еозинофілією та підшкірними ураженнями. Це підсилює гіпотезу про прямий токсичний вплив метаболітів триптофану на тканини та імунну відповідь.

Стан після відміни L-триптофану

Після заборони FDA у 1989 році випадки СЕМ практично припинилися. Однак з 2005 року, коли заборону було знято, періодично з’являються повідомлення про поодинокі випадки, що підкреслює необхідність клінічної настороженості.

Ключові диференційно-діагностичні пункти

• трихінельоз (з урахуванням міалгій та еозинофілії),
  
• еозинофільний фасціїт,
  
• EGPA (Churg-Strauss),
  
• медикаментозні реакції (DRESS),
  
• злоякісні процеси.

Основні принципи лікування:

1. Відміна потенційно шкідливих добавок: Першочерговим кроком є припинення вживання L-триптофану або 5-HTP, які асоціюються з розвитком СЕМ. my.clevelandclinic.org
   
2. Симптоматична терапія:
   
   • Анальгетики: Для зменшення болю.
     
   • Міорелаксанти: При м’язових спазмах.
     
   • Діуретики: Для зменшення набряків.
     
   • Кортикостероїди: У випадках вираженого запалення.
     
3. Індивідуалізований підхід: Лікування підбирається залежно від тяжкості симптомів та супутніх захворювань.
   
4. Фізична активність: Легка регулярна активність може покращити самопочуття, але при загостреннях рекомендується обмеження фізичних навантажень.
   
5. Мультидисциплінарний підхід: Залучення ревматолога, невролога, пульмонолога та дерматолога для комплексного ведення пацієнта.
   

Висновок

СЕМ — це синдром, який нагадує про потенційну небезпеку неконтрольованого вживання харчових добавок. Для терапевтів важливо мати чітке уявлення про його клінічні ознаки, механізми, зв’язок із триптофаном, щоб вчасно запідозрити цей стан, виключити інші причини еозинофілії та міалгій, та уникнути хронічних наслідків.