Перинатальна депресія є однією з найбільш поширених психічних патологій у жінок у післяпологовому та вагітному періоді. За даними DSM-5-TR, виділяють «велику депресивну епізодичну хворобу з початком у перинатальному періоді», що включає як епізоди під час вагітності, так і протягом 12 місяців після пологів. Поширеність становить близько 10–20 % серед жінок після пологів, що робить цю проблему актуальною для психіатрії та акушерства-гінекології.
Визначення та діагностичні критерії
DSM-5-TR визначає перинатальну депресію як великий депресивний епізод, що виникає під час вагітності або протягом року після пологів.
Основні симптоми включають:
- пригнічений настрій більшу частину дня;
- зниження інтересу або задоволення від більшості видів діяльності;
- зміни апетиту та ваги;
- порушення сну;
- психомоторна загальмованість чи збудження;
- втома або втрата енергії;
- відчуття нікчемності чи надмірної провини;
- зниження концентрації уваги, нерішучість;
- суїцидальні думки чи наміри.
Симптоми повинні тривати щонайменше два тижні та призводити до клінічно значущого дистресу чи порушення функціонування.
Важливою клінічною задачею є відмежування від «післяпологового смутку» (baby blues), що проявляється короткочасною емоційною лабільністю у перші 1–2 тижні після пологів та має транзиторний характер.
Патофізіологія та фактори ризику
Розвиток перинатальної депресії є мультифакторним:
- гормональні зміни (естроген, прогестерон, кортизол);
- порушення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі;
- дисбаланс ГАМКергічної нейротрансмісії;
- зниження рівня окситоцину та пролактину;
- генетична схильність;
- психосоціальні чинники (низька соціальна підтримка, хронічний стрес, насильство, фінансова нестабільність).
Діагностика
Рекомендовано рутинний скринінг у вагітних та породіль. Найчастіше використовуються:
- Едінбурзька шкала післяпологової депресії (EPDS);
- Пацієнтський опитувальник депресії (PHQ-9);
- Госпітальна шкала тривоги та депресії (HADS).
Додаткове клінічне інтерв’ю необхідне для підтвердження діагнозу та виключення біполярного розладу, тривожних розладів, психозів.
Единбурзька шкала післяпологової депресії
Единбурзька шкала післяпологової депресії (EPDS) – це опитувальник для скринінгу депресивних симптомів у жінок під час вагітності та після пологів.
- Розроблена у 1987 р.
- Складається з 10 запитань.
- Визначає наявність і вираженість депресивної симптоматики, але не ставить діагноз.
Інструкція для заповнення
- Пацієнтка самостійно заповнює анкету.
- Вона має оцінити свої переживання за останні 7 днів.
- Кожне питання має 4 варіанти відповіді (0–3 бали).
- Максимальна сума – 30 балів
- Я була готова сміятися і бачити світлий бік того, що відбувається
так само, як завжди (0)
тепер дещо менше, ніж завжди (1)
значно менше (2)
зовсім не бачу (3) - Я дивилася в майбутнє із задоволенням до оточуючих обставин
так само, як завжди (0)
менше, ніж зазвичай (1)
значно менше, ніж зазвичай (2)
навряд чи (3) - Я без потреби звинувачувала себе, якщо щось відбувалося неправильно
так, у більшості випадків (3)
так, іноді (2)
ні, не часто (1)
ні, ніколи (0) - Мені було тривожно і неспокійно без видимої причини
ні, анітрохи (0)
навряд чи коли-небудь (1)
так, іноді (2)
так, дуже часто (3) - Я відчувала страх або паніку без значного приводу
так, досить багато (3)
так, іноді (2)
ні, не багато (1)
ні, анітрохи (0) - Обставини були сильніші від мене
так, більшість часу я не була готова впоратися з ними взагалі (3)
так, іноді я не справлялася так, як зазвичай (2)
ні, більшість часу я справлялася досить добре (1)
ні, я справлялася так само, як завжди (0) - Я була така нещасна, що навіть погано спала
так, більшість часу (3)
так, іноді (2)
ні, не дуже часто (1)
ні, анітрохи (0) - Я сумувала або була нещасна
так, більшість часу (3)
так, досить часто (2)
ні, не часто (1)
ні, анітрохи (0) - Я була така нещасна, що навіть плакала
так, майже увесь час (3)
так, досить часто (2)
ні, тільки випадково (1)
ні, ніколи (0) - Думка про нанесення шкоди собі виникала у мене…
так, досить часто (3)
іноді (2)
навряд чи (1)
ніколи (0)
Лікування
Стратегія залежить від тяжкості симптомів та клінічного контексту.
- Легка та помірна депресія: психотерапія (когнітивно-поведінкова терапія, міжособистісна терапія).
- Помірна та тяжка депресія: комбінація психотерапії з фармакотерапією.
- Препарати першої лінії: селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (перевага за сертраліном, особливо при грудному вигодовуванні).
- Інші опції: венлафаксин, бупропіон (з урахуванням профілю безпеки).
- Нові терапії: брексанолон (інфузійний препарат, затверджений FDA у 2019 р.), зуранолон (пероральна форма, схвалена FDA у 2023 р.).
- Препарати першої лінії: селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (перевага за сертраліном, особливо при грудному вигодовуванні).
- У резистентних випадках: електросудомна терапія (ЕСТ), транскраніальна магнітна стимуляція (ТМС).
Ускладнення та наслідки
Нелікована перинатальна депресія може призвести до:
- порушення прихильності матері до дитини;
- затримки психомоторного та емоційного розвитку дитини;
- сімейної дезадаптації;
- підвищення ризику суїцидальних дій.
Профілактика
Рекомендовано:
- антенатальне консультування жінок з груп ризику;
- формування систем соціальної та психологічної підтримки;
- зменшення стигми щодо психічних розладів у перинатальному періоді.
Висновки
Перинатальна депресія є важливим клінічним викликом, що потребує мультидисциплінарного підходу з боку психіатрів та акушерів-гінекологів. Своєчасна діагностика, раннє втручання та індивідуалізоване лікування дозволяють мінімізувати ризики для матері та дитини, а також підвищують якість життя жінки у післяпологовий період.