Всесвітній день боротьби з поліомієлітом

24 жовтня – Всесвітній день боротьби з поліомієлітом. Попри значні успіхи Глобальної ініціативи з ліквідації поліомієліту, започаткованої ВООЗ у 1988 році, загроза поширення цієї інфекції досі зберігається. Україна входить до переліку країн із ризиком спалахів через низький рівень охоплення вакцинацією. Для клініцистів, особливо лікарів-інфекціоністів, важливим є своєчасне розпізнавання симптомів гострого поліомієліту, диференційна діагностика та належне ведення таких пацієнтів.

Етіологія та патогенез

Збудником є поліовірус – ентеровірус родини Picornaviridae. Передача відбувається переважно фекально-оральним шляхом. Реплікація вірусу відбувається у ротоглотці та кишківнику протягом перших 1–3 тижнів інкубації, з подальшою віремією та проникненням у нервову систему. Уражаються мотонейрони передніх рогів спинного мозку та рухові ядра стовбура мозку. Це зумовлює розвиток в’ялої асиметричної слабкості та атрофії м’язів.

Клінічні форми

1. Абортивний поліомієліт (≈95% випадків)

• Легкі симптоми: фарингіт, гастроентерит, субфебрилітет.
  
• Перебігає без ураження нервової системи.
  

2. Непаралітичний (препаралітичний) поліомієліт

• Продром: головний біль, лихоманка 38–40 °C, біль у горлі, міалгії, нудота, блювання.
  
• Неврологічні прояви: дратівливість, тривожність, скутість шиї та спини, позитивні симптоми Керніга й Брудзинського.
  
• У дітей зазвичай перебіг легший, ніж у дорослих.
  

3. Паралітичний поліомієліт

• Інкубаційний період: 4–10 днів (до 4–5 тижнів).
  
• Розвивається сильний м’язовий біль, спазми, швидке наростання асиметричної слабкості (переважно у нижніх кінцівках).
  
• Тонус знижений, рефлекси зникають; фасцикуляції можливі.
  
• Відчутливість зазвичай збережена.
  
• Параліч триває дні–тижні, відновлення відбувається повільно, іноді – неповне.
  

4. Бульбарний поліомієліт

• Ураження довгастого мозку: дисфагія, дисфонія, дихальна недостатність, вазомоторні порушення.
  
• Ризик смерті високий через обструкцію дихальних шляхів та втрату контролю над серцево-судинною системою.
  

5. Енцефалітична форма (рідкісна)

• Порушення свідомості, ажитація, ступор, кома.
  
• Супроводжується вегетативною дисфункцією та високою летальністю.

Діагностика

Лабораторні методи

• Люмбальна пункція – для виявлення цитозу та виключення інших причин.
  
• Вірусологічні дослідження: посів калу, промивань ротоглотки, СМР, крові.
  
• ПЛР – дозволяє відрізнити дикий штам від вакцинного.
  
• ЗАК – неспецифічні зміни.
  

Інструментальні дослідження

• МРТ: вогнища запалення у передніх рогах спинного мозку.
  
• ЕМГ: раннє зниження частоти рекрутування, згодом – фібриляції та фасцикуляції.
  
• Біопсія/гістологія: спонгіоз сірої речовини, нейтрофільна інфільтрація, центральний хроматоліз.

Ведення пацієнтів

1. Ізоляція та постільний режим.
   
2. Моніторинг життєво важливих показників (дихання, життєва ємність легень, АТ, пульс, функція ковтання).
   
3. Респіраторна підтримка – за показами при бульбарних формах.
   
4. Фізична терапія:
   
   • пасивні рухи для запобігання контрактурам;
     
   • шинування суглобів;
     
   • ФТК при ризику легеневих ускладнень;
     
   • регулярна зміна положення для профілактики пролежнів.
     
5. Додаткова терапія: ерготерапія, логопедична та рекреаційна підтримка.
   
6. Ортопедичні втручання – у випадках контрактур і вираженої деформації.

Вакцинація: що зміниться з 2026 року

В Україні щеплення проти поліомієліту є частиною обов’язкового календаря. Дотепер ми користувалися комбінованим підходом — поєднували інактивовану вакцину (ІПВ) з оральною (ОПВ). Така тактика дозволяла створювати як індивідуальний захист, так і колективний імунітет у популяції. Водночас застосування живої вакцини несло і певні ризики — вакциноасоційований паралітичний поліомієліт та циркуляцію вакциноспоріднених вірусів.

Саме тому з 1 січня 2026 року в Україні набуде чинності оновлений календар щеплень. Згідно з ним усі дози поліомієлітної вакцини будуть вводитися лише у вигляді ІПВ. Тобто жива вакцина остаточно піде в минуле. Новий графік передбачатиме три основні дози у 2, 4 та 6 місяців, ревакцинацію у 18 місяців і ще одну — у 6 років. Таким чином, підліткова ревакцинація буде скасована.

Ці зміни покликані знизити ризики, пов’язані з живою вакциною, і водночас залишити достатній рівень імунного захисту населення. Для лікарів це означає: варто вже сьогодні ознайомлюватися з новим календарем і бути готовими пояснювати пацієнтам причини та переваги переходу.

Світ наблизився до ерадикації поліомієліту, але точка неповернення ще не пройдена. У країнах із низьким рівнем вакцинації спалахи й досі трапляються. В умовах глобальної мобільності навіть поодинокий випадок може становити загрозу для інших регіонів.

Тому лікарям важливо зберігати клінічну настороженість, а також підтримувати довіру до щеплень серед пацієнтів. Адже саме вакцинація лишається єдиним реальним способом захисту від цієї хвороби, що може залишити слід на все життя.