Медична сестра укололася голкою під час маніпуляції. Промила рану, надягла нову рукавичку і продовжила роботу. Нікому не сказала. Ввечері купила в аптеці антибіотик.
Кожна помилка в цій ситуації — реальна і поширена.
Що змінилось у 2025 році — і чому це важливо
З 27 січня 2025 року в Україні набув чинності Наказ МОЗ України від 16 грудня 2024 року № 2103, що замінив Наказ № 955 від 05 листопада 2013 року Центр громадського здоров’я України. Це означає: якщо у вашому закладі досі є СОП або інструкції, що посилаються на № 955 — вони вже не відповідають чинному законодавству.
Головна практична зміна: за новим порядком надавати ПКП може не лише лікар-інфекціоніст, як було раніше, а й відповідальний за ПКП лікар будь-якої спеціальності (крім лабораторного, реабілітаційного та медико-профілактичного профілю), який пройшов навчання з питань ВІЛ-інфекції Центр громадського здоров’я України. Це вирішує критичну проблему: раніше в нічний час або у закладах без інфекціоніста медичний працівник часто залишався без доступу до ПКП.
Перші хвилини після аварії: що робити і чого не робити
При уколі або порізі забрудненим предметом: дати крові витекти самостійно кілька секунд, промити рану водою з милом 1–2 хвилини, обробити 70% спиртом або 0.5% хлоргексидином.
Три речі, які не варто робити: вичавлювати кров (підвищує ризик, а не знижує); обробляти рану йодом (пошкоджує тканини, не знижує ризик ВІЛ); промивати рану, не знімаючи рукавички (неефективно, бо матеріал залишається під рукавичкою).
При потраплянні крові або біологічного матеріалу в очі: рясна промивка фізрозчином або чистою водою, тримаючи відкритим очне яблуко, 5 хвилин. Не терти очі.
Після першої допомоги — негайно повідомити відповідальну особу з ПКП у закладі.
Вікно ефективності: чому перші дві години вирішують
Медикаментозна ПКП (МПКП) — 28-денний курс антиретровірусних препаратів. Вона максимально ефективна, якщо призначена до двох годин від контакту. До 72 годин — ще прийнятна ефективність. Після 72 годин — не призначається.
Якщо медичний працівник звертається через 3–5 днів, як у типовій ситуації «я думав, не серйозно» — МПКП вже не допоможе. Але тестування на ВІЛ і медичне спостереження залишаються обов’язковими.
Тому аптечка для першої допомоги при аварійних ситуаціях у кожному відділенні повинна містити й стартову дозу АРВ-препаратів — щоб відповідальна особа могла видати її ще до повного обстеження, якщо потрапити до лікаря протягом двох годин неможливо.
Ризик: не всі контакти однакові
Укол голкою від ВІЛ-позитивного пацієнта дає ризик приблизно 0.3% — тобто 3 зараження на 1000 уколів. Цей ризик суттєво вищий при глибокій рані, видимій крові на голці або якщо голка безпосередньо з вени чи артерії пацієнта.
Потрапляння на слизову або ушкоджену шкіру — ризик близько 0.09%.
Контакт крові з цілою неушкодженою шкірою — ризик практично нульовий, МПКП не показана.
При невідомому ВІЛ-статусі джерела рішення приймається індивідуально. Якщо є фактори ризику у пацієнта (ін’єкційна наркоманія, відмова від тестування при підозрі) — краще призначити МПКП і за потреби скасувати, ніж не призначити і зіткнутися з сероконверсією.
Документи: що потрібно заповнити
Реєстраційна карта випадку контакту — Форма № 108-2/о (Наказ МОЗ № 148/2015) — заповнюється в день аварії. Фіксує: дату і час, обставини, дані про джерело, вжиті заходи, рішення про МПКП, підписи постраждалого і лікаря.
Незаповнена форма — це не лише порушення, це позбавлення медичного працівника права на підтвердження профзараження і відповідне соціальне забезпечення.
Після призначення МПКП: прихильність до курсу
28 днів — повний курс. Найпоширіша причина переривання — нудота і загальна слабкість у перші дні. Відповідь: не кидати самостійно, звернутися до лікаря — схему можна замінити на більш переносиму. Неповний курс суттєво знижує ефективність.
Навіть при повному курсі МПКП — повторне тестування через 6 тижнів, 12 тижнів та 6 місяців залишається обов’язковим.