Мазок із рани говорить правду лише тоді, коли його правильно взяли

Хірургічна рана загоїлася, пацієнта виписали, а на п’яту добу вдома шов почервонів. Подібне трапляється доволі часто, бо частина інфекцій області хірургічного втручання (ІОХВ) проявляється вже після виписки. Таку інфекцію називають «тихим фронтом»: вона підкрадається повільно, її легко недооцінити, а наслідки можуть бути від затяжного загоєння до повторної операції та загрози життю. Коли ж настає момент взяти матеріал на посів, багато що вирішує, як саме це зроблено.

Як ділять рани та які бувають ІОХВ

Для оцінки ризику хірурги користуються класифікацією ран за ступенем мікробного забруднення: чисті, умовно чисті, забруднені та брудні (інфіковані). Чим вищий клас, тим вищий ризик. Але й у «чистій» ділянці рана не стерильна, тому сам клас лише вказує на ймовірність, а не гарантує результат.

За глибиною ураження ІОХВ поділяють на поверхневі (шкіра й підшкірна клітковина), глибокі (м’які тканини в глибині розрізу) та інфекції органу чи порожнини, де проводилося втручання. Відповідно до міжнародних визначень, інфекцію зазвичай відносять до післяопераційної, якщо вона виникла протягом 30 днів, а за наявності імплантату строк подовжується (до 90 днів у ряді випадків). Тому спостереження за пацієнтом не закінчується з виходом із лікарні.

Коли рану потрібно відправляти на посів

Посів потрібен не кожній рані. Коли виділення відсутні, а загоєння нормальне, мазок часто тільки заплутує ситуацію, бо в ньому вирощують поверхневу флору, не пов’язану з інфекцією. Бактеріологічне дослідження показане, якщо є клінічні ознаки інфекції: гнійні виділення, гіперемія, набряк, біль, підвищення температури, затримка загоєння. Беруть його також, коли результат змінить тактику лікування, наприклад, якщо антибіотикотерапія вже не ефективна або є підозра на резистентного збудника.

Як відбирати матеріал, щоб він чогось вартував

Це найважливіша і найчастіше недооцінена частина. Від якості відбору залежить, чи відображає результат справжнього збудника.

Загальні правила такі. Матеріал беруть до початку антибіотикотерапії, якщо це можливо. Рану попередньо очищають стерильним фізіологічним розчином, щоб прибрати поверхневі забруднення й некротичні маси. Мазок з поверхні гною менш інформативний, ніж зразок із глибини рани. Найкращим матеріалом вважають аспірат гною чи фрагмент тканини, а не звичайний тампон. Якщо користуються тампоном, його обертають у чистій ділянці дна рани, не торкаючись шкіри навколо, і забирають певний час. Зразок потрібно швидко доставити до лабораторії у відповідному транспортному середовищі, а на направленні вказати локалізацію, тип рани, прийнятий антибіотик.

Контроль якості на цьому етапі не формальність. Неправильно взятий зразок призводить до того, що лабораторія вирощує колонізаторів або контамінантів, а справжній збудник залишається непоміченим. Лікар отримує точний за виглядом, але хибний за змістом результат.

Хто найчастіше винен і чому це ускладнює лікування

Серед збудників ІОХВ найчастіше трапляється Staphylococcus aureus, включно з метицилін-резистентними штамами (MRSA), а також коагулазонегативні стафілококи, ентерококи та представники родини Enterobacterales (зокрема кишкова паличка та клебсієла), Pseudomonas aeruginosa. У лікарняному середовищі дедалі частіше зустрічаються мультирезистентні мікроорганізми, зокрема штами з продукцією бета-лактамаз розширеного спектра. Для клініциста це означає, що емпіричний вибір антибіотика потребує знання локальної епідеміологічної картини, а результати чутливості в конкретного закладу важливіші за загальні таблиці.

Як читати результат і як не допустити інфекції

Знайдений мікроорганізм не завжди є причиною захворювання. Мікробіолог розрізняє колонізацію, контамінацію та істинну інфекцію, а лікар співвідносить результат із клінічною картиною. Росте змішана флора з поверхні? Імовірно, це контамінація. Чистий ріст типового збудника з глибини рани разом із запальними ознаками? Це переконливіший сигнал. Отже, посів не діагноз, а аргумент, який слід поєднувати з огляду та клінікою.

Профілактика починається задовго до розрізу. Ключові елементи, які підтверджують міжнародні настанови (зокрема ВООЗ і CDC): антибіотикопрофілактика у відповідні терміни перед розрізом, а не після закриття рани, видалення волосся лише за потреби і не бритвою, обробка шкіри антисептиком на основі хлоргексидину зі спиртом, підтримання нормальної температури тіла, контроль глікемії, дотримання правил асептики в операційній та догляд за раною після операції. Усе це стосується не лише хірурга, а й анестезіолога, медсестри й епідеміолога, і тільки злагоджена робота команди дає результат.

Коротко про найважливіше

ІОХВ може проявитися вже після виписки, тому спостереження триває й вдома. Класифікація ран і розуміння видів ІОХВ допомагають оцінити ризик. Посів потрібен, коли є клінічні ознаки інфекції і коли результат змінить тактику. Якість відбору матеріалу вирішує, чи можна довіряти відповіді лабораторії. Результат посіву співвідносять з клінікою, бо колонізація не дорівнює інфекції. Профілактика складається з багатьох дрібних кроків до, під час і після операції. Розібрати їх, навчитися правильно відбирати зразки й обговорити резистентність можна на майстер-класі о 16:00. Реєструйтеся на сторінці майстер-класу, і до зустрічі!