Чи збільшує додаткове вживання рідини кількість грудного молока: доказова оцінка

Грудне вигодовування є біологічною нормою харчування немовляти та ключовим фактором здорового розвитку дитини. Незважаючи на це, значна частина жінок припиняє грудне вигодовування раніше рекомендованого терміну через переконання, що в них недостатньо молока. Саме суб’єктивне відчуття нестачі грудного молока є однією з найчастіших причин раннього відлучення від грудей. У клінічній практиці матерям часто рекомендують збільшити споживання рідини, вважаючи, що це може покращити лактацію. Однак ефективність такого підходу тривалий час залишалася недостатньо дослідженою. 

Систематичний огляд Cochrane, присвячений впливу додаткової рідини на продукцію грудного молока, мав на меті оцінити, чи підвищує збільшене споживання рідини у матерів кількість молока, сприяє кращому набору маси тіла дитини або подовжує тривалість грудного вигодовування. Пошук включав рандомізовані та квазірандомізовані дослідження серед жінок, які годують груддю дітей віком до шести місяців. Незважаючи на масштабний пошук у міжнародних базах даних, було знайдено лише одне дослідження, яке відповідало критеріям включення. 

Це дослідження було проведене у Великій Британії в 1950-х роках і включало 210 жінок з доношеними новонародженими. Частині матерів рекомендували вживати значну кількість рідини — не менше шести пінт на добу (приблизно 3,4 літра), тоді як інші жінки не отримували спеціальних рекомендацій щодо споживання води. Продукцію грудного молока оцінювали за допомогою методу контрольного зважування немовлят до і після годування, а також за обсягом додатково зцідженого молока на восьмий день після пологів. 

Результати дослідження не показали збільшення продукції грудного молока у матерів, які отримували рекомендації щодо додаткового споживання рідини. Більше того, у групі матерів дітей з більшою масою тіла спостерігалася навіть тенденція до більшого об’єму молока серед жінок без рекомендацій щодо збільшення споживання води. Водночас результати були представлені у форматі, який не дозволяв провести статистичний метааналіз, оскільки не наводилися стандартні відхилення чи стандартні похибки. 

Якість доказів була оцінена як низька. Дослідження мало високий ризик систематичних похибок, оскільки розподіл учасниць не був повністю випадковим, не застосовувалося засліплення, а методи оцінки продукції молока мали обмежену точність. Метод контрольного зважування, який використовувався в дослідженні, сьогодні не рекомендується як надійний спосіб оцінки лактації через значну похибку вимірювання. Різниця між реальним і виміряним об’ємом молока може досягати кількох десятків мілілітрів, що знижує достовірність результатів. 

Огляд також показав, що не існує достатньо якісних досліджень, які б оцінювали вплив додаткової рідини на інші важливі показники, такі як приріст маси тіла немовляти, тривалість виключно грудного вигодовування, задоволеність матері процесом лактації чи рівень гідратації матері та дитини. Таким чином, зробити переконливі висновки щодо клінічної ефективності збільшеного споживання рідини неможливо. 

Фізіологічно грудне молоко справді складається переважно з води, і лактація супроводжується підвищеною потребою організму матері у рідині. Під час лактації відбувається адаптація ниркової функції та водно-сольового обміну, що дозволяє підтримувати стабільну продукцію молока навіть за умов обмеженого споживання рідини. Експериментальні та спостережні дослідження показали, що обсяг молока часто залишається стабільним як при підвищеному, так і при обмеженому споживанні рідини. 

Дослідження фізіології лактації також не підтвердили гіпотезу про стимуляцію пролактину за рахунок підвищеного споживання рідини. В експериментах із навантаженням гіпотонічними розчинами не було виявлено змін рівня пролактину або продукції молока. Це свідчить про те, що механізми регуляції лактації значною мірою залежать від нейроендокринної стимуляції через ефективне спорожнення молочних залоз, а не від об’єму спожитої води. 

Водночас надмірне споживання рідини може бути небажаним. Описано можливі побічні ефекти надлишкового пиття, серед яких нудота, пригнічений настрій та посилене сечовиділення. Це додатково підкреслює відсутність підстав для рекомендації «пити більше води для збільшення молока». 

З позицій доказової медицини на сьогодні немає достатніх підстав рекомендувати матерям збільшувати споживання рідини понад фізіологічні потреби з метою стимуляції лактації. Найбільш обґрунтованою рекомендацією залишається вживання рідини відповідно до відчуття спраги та підтримання комфортного рівня гідратації. Такий підхід відповідає сучасному розумінню фізіології лактації і не створює ризику надлишкового споживання води. 

Таким чином, популярна рекомендація збільшувати обсяг споживаної рідини при підозрі на гіпогалактію не має переконливої доказової бази. Основна увага лікаря повинна бути зосереджена на правильній організації грудного вигодовування, оцінці ефективності прикладання дитини до грудей та усуненні реальних причин недостатньої лактації, тоді як корекція водного режиму має лише допоміжне значення і повинна обмежуватися фізіологічними потребами матері.