Соматичний симптомний розлад: клінічний випадок та управління

72-річний чоловік протягом тривалого часу відчував фізичні симптоми та хронічний біль у ногах, які значно впливали на його настрій та повсякденне життя. Пацієнт повідомляв, що біль триває понад 30 років, проте останнім часом він став настільки інтенсивним, що спричиняв постійне занепокоєння щодо стану здоров’я та страх серйозних захворювань, включно з онкологією.

Скарги пацієнта включали біль у нижніх кінцівках, страх задушення під час сну, підвищену тривожність і депресивний настрій. У деяких епізодах він виражав суїцидальні думки, а також наполягав на проведенні численних медичних обстежень, ампутацій або навіть евтаназії, щоб полегшити біль. Попередні МРТ, ЕМГ та лабораторні дослідження не виявляли значущих органічних патологій. Його фіксація на фізичних симптомах впливала на поведінку та взаємодію з родиною, змінюючи реакції залежно від інтенсивності болю.

Під час госпіталізації у психіатричне відділення пацієнт демонстрував низький настрій, соціальну ізоляцію та тривожність. Когнітивне обстеження показало легкі порушення функцій пам’яті та уваги, а детальний аналіз попередніх госпіталізацій і звернень до відділень невідкладної допомоги відображав постійну фіксацію на симптомах та значне навантаження на систему охорони здоров’я.

Цей випадок був детально описаний у журналі BMJ Case Reports у 2016 році авторами Tea Rosic, Sameer Kalra та Zainab Samaan з McMaster University у Гамільтоні, Канада. Стаття підкреслює складність діагностики та ведення соматичного симптомного розладу (SSD) у літніх пацієнтів та надає рекомендації щодо управління симптомами як у стаціонарі, так і в амбулаторних умовах.

Соматичний симптомний розлад характеризується надмірною тривогою та фіксацією на фізичних симптомах, що не повністю пояснюються органічними захворюваннями, і часто супроводжується депресією або тривожними розладами. Діагноз SSD встановлюється на основі оцінки функціонального впливу симптомів на життя пацієнта та тривалості стану, а не лише наявності фізичних проявів. Важливо відрізняти SSD від інших психіатричних і медичних станів, таких як депресія, тривожні розлади або когнітивні порушення.

Лікування SSD має бути комплексним. Центральне місце займає психотерапія, зокрема когнітивно-поведінкова терапія та майндфулнес, які довели ефективність у зменшенні симптомів, тривоги та депресії. Медикаментозна терапія застосовується при супутній тривозі або депресії і включає антидепресанти різних груп, такі як трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, венлафаксин або міртазапін. Лікування повинно поєднуватися з регулярним спостереженням, психотерапією та увагою до потреб пацієнта, щоб уникнути надмірних обстежень та підтримати довіру.

Ведення таких пацієнтів потребує встановлення терапевтичного контакту, емпатійного підходу, пояснення природи симптомів та орієнтації на покращення функціонування у повсякденному житті. SSD часто супроводжується значним використанням медичних ресурсів через численні обстеження та госпіталізації. Ефективне застосування психотерапії та корекції медикаментозного лікування може зменшити як симптоми, так і навантаження на систему охорони здоров’я.

Цей клінічний випадок демонструє, що соматичний симптомний розлад потребує уважного підходу, міждисциплінарного ведення та індивідуального плану лікування, щоб підтримати пацієнта та покращити якість його життя.