Оновлений календар щеплень: сучасні виклики та практичні підходи для педіатрів

Вакцинація залишається ключовим інструментом профілактики інфекційних хвороб у дітей і підлітків. Оновлений календар щеплень України у 2026 році включає як традиційні вакцини проти гепатиту B, туберкульозу, дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, гемофільної інфекції типу b, кору, паротиту та краснухи, так і нову позицію щодо вакцинації проти вірусу папіломи людини (ВПЛ).

ВПЛ є найпоширенішою вірусною інфекцією репродуктивного тракту. Хоча більшість інфекцій проходить безсимптомно і самоусувається, персистуюча інфекція високого ризику може призвести до передракових змін та раку шийки матки. За оцінками, 91% усіх HPV-асоційованих онкологічних захворювань у жінок становить рак шийки матки, а типи HPV16 та HPV18 відповідальні приблизно за 71% випадків. Додатково, ВПЛ може викликати інші форми раку (анус, пеніс, вульва, вагіна, орофаринкс), а також доброякісні прояви, зокрема кондиломи та рецидивуючу респіраторну папіломатозу.

Міжнародні дані підтверджують ефективність і безпеку вакцинації проти ВПЛ. Проксимально до початку сексуальної активності вакцинація забезпечує максимальний імунний захист. Всі сучасні вакцини виготовлені на основі рекомбінантного білка L1 у вигляді вірусоподібних частинок, не містять живого вірусу і не здатні спричиняти інфекцію. Квадривалентні та нонавалентні вакцини забезпечують захист проти типів HPV6 і HPV11, що спричиняють кондиломи, а всі препарати покривають високоризикові типи HPV16 і HPV18.

Особлива увага приділяється групам високого ризику. У жінок, що живуть з ВІЛ, частота персистуючих HPV-інфекцій значно вища, а ризик прогресування до раку шийки матки у шість разів перевищує показники у ВІЛ-негативних. Дослідження також вказують на підвищену поширеність HPV у чоловіків, включно з чоловіками, які мають сексуальні контакти з чоловіками, та у дітей, які пережили сексуальне насильство. Це підкреслює важливість раннього охоплення вакцинацією та дотримання повного курсу доз.

В Україні новий календар також враховує адаптацію до вакцинації дітей, які отримували щеплення за кордоном або народилися наприкінці 2025 року. Лікарі повинні опиратися на принципи продовження щеплень, зберігаючи інтервали між дозами і враховуючи попередній імунізаційний статус. Практичний алгоритм включає визначення віку та серійності доз, оцінку ризику для груп з ослабленим імунітетом та інформування батьків про значення кожного щеплення.

Сучасні підходи до вакцинації не обмежуються технічним введенням препарату. Вони потребують комплексного розуміння поширеності інфекцій, імунологічних особливостей, взаємодії з іншими хворобами та соціально-економічних чинників. Для педіатрів це означає, що ефективна імунізація — це поєднання клінічної компетенції, актуальних знань та вміння адаптуватися до змін у національних і міжнародних рекомендаціях.

Впровадження оновленого календаря в повсякденну практику дозволяє не лише захистити дітей і підлітків від інфекцій, а й закласти основу для зниження захворюваності на онкологічні ускладнення в майбутньому. Практичні знання щодо застосування нових вакцин, розуміння ризиків і індивідуалізація підходів до кожного пацієнта стають ключовими навичками сучасного лікаря.