Ін’єкції залишаються однією з найпоширеніших процедур у медичній практиці. Водночас вони пов’язані з ризиком травм для медичних працівників та потенційною передачею інфекцій між пацієнтами через укол голкою або повторне використання шприців. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно понад три мільйони працівників охорони здоров’я піддаються контакту з кров’ю через перкутанні травми. У США лише у стаціонарних умовах фіксують приблизно 385 тисяч таких випадків на рік, що становить близько тисячі випадків щодня. У Великій Британії травми голкою складають 17 відсотків усіх нещасних випадків серед медичного персоналу системи NHS.
Повторне використання шприців у медичних закладах також є серйозним фактором передачі інфекцій, зокрема гепатиту B, гепатиту C та ВІЛ. В 2000 році цей фактор сприяв 32, 40 і 5 відсоткам нових випадків відповідно у всьому світі. Відповідно до оцінок, ця практика призвела до приблизно 9,18 мільйона років життя з урахуванням втрати працездатності у період між 2000 та 2030 роками.
Для зниження цих ризиків у медичній практиці застосовують шприци з механізмами безпеки. Ці пристрої створені для того, щоб після введення препарату захищати голку або запобігати повторному використанню шприца. Існують два основні типи таких шприців. Перший – шприци, які зменшують ризик травми голкою, використовують різні механізми, наприклад самостійне втягування голки, внутрішньо тупі голки або зовнішні захисні ковпачки. Другий тип – шприци з функцією запобігання повторному використанню, де поршень блокується або ламається після першого введення, що робить шприц непридатним для повторного використання.
Систематичний огляд і мета-аналіз дев’яти досліджень, включених Harb та співавт. у 2015 році, показав, що шприци з механізмом запобігання травмам зменшують частоту уколів голкою у медичних працівників на 46 відсотків. Для шприців із функцією запобігання повторному використанню доступні дані вказують на зменшення травм на 60 відсотків. Дослідження не надали статистично значущих даних щодо впливу цих шприців на передачу HBV, HCV або HIV серед медичних працівників або пацієнтів, але зменшення травм є ключовим фактором профілактики.
У дослідженні оцінювали різні типи пристроїв, включно з шприцами VanishPoint, Eclipse, Surshield та Monoject Safety Syringe. У більшості досліджень медичні працівники проходили навчання щодо користування шприцами. Це підкреслює важливість поєднання технології з навчанням персоналу. У всіх дев’яти дослідженнях основним показником ефективності був показник уколів голкою, і лише один із них оцінював також реєстрацію інцидентів у часі. Жодне дослідження не повідомляло даних про інші наслідки, такі як виникнення абсцесів або інфекцій у медичних працівників і пацієнтів.
Впровадження шприців із механізмами безпеки має враховувати низку факторів. Важливо підготувати персонал і забезпечити регулярний моніторинг інцидентів. Встановлення цих пристроїв лише частково знижує ризик; комплексна програма безпеки включає вакцинацію персоналу проти гепатиту B, навчання з управління випадками травм і постекспозиційної профілактики, а також участь медичних працівників у виборі пристроїв. Крім того, варто враховувати фінансові аспекти: за даними деяких досліджень, впровадження шприців із захисними механізмами може підвищити щорічні витрати закладу на десятки тисяч доларів, залежно від кількості процедур та типу пристроїв.
Застосування сучасних шприців із механізмами безпеки дозволяє суттєво знизити професійні ризики, зменшити кількість інцидентів і підвищити загальний рівень безпеки медичних процедур. Проте для повної оцінки впливу цих пристроїв на передачу інфекцій серед пацієнтів потрібні додаткові дослідження. Наразі наукові дані підтверджують, що комбінування технології із навчанням персоналу та контролем за дотриманням стандартів є ключем до ефективної безпеки ін’єкцій.