MM120?

Що ми знаємо про ЛСД? Протягом десятиліть діетиламід лізергінової кислоти асоціювався з психоделічною субкультурою та експериментальним використанням у другій половині XX століття. Однак сучасна наука повертає інтерес до цієї речовини — вже не як до символу контркультури, а як до потенційно ефективного психіатричного препарату. Medscape нещодавно опублікував огляд ключових досліджень, які дають змогу по-новому поглянути на терапевтичний потенціал ЛСД у психіатрії.

ЛСД (лізергінова кислота діетиламід) діє на серотонінові рецептори, зокрема 5-HT2A, модулюючи когнітивні функції, емоційне сприйняття та нейропластичність. Сучасні дослідження свідчать, що ця взаємодія може мати терапевтичне значення у лікуванні генералізованого тривожного розладу (ГТР), великого депресивного розладу (ВДР) та інших психічних станів.

ЛСД у клінічній психіатрії: нові перспективи Через рік після надання статусу «проривної терапії» FDA, компанія MindMed розпочала III фазу клінічних випробувань MM120 (лізергіду d-тартрат) у США та Європі. Дослідження включає вивчення дії одноразової таблетки 100 мкг у пацієнтів із ГТР та ВДР.

Результати попереднього випробування 2B фази вражають: 65% клінічної відповіді та 48% ремісії через 12 тижнів після одноразового прийому. Ці дані викликали резонанс у психіатричній спільноті, адже ефект було зафіксовано вже на перший день після прийому.

Механізм дії ЛСД поки що остаточно не з’ясований, але вважається, що його взаємодія з рецептором 5-HT2A запускає перебудову нейронних мереж. Цей процес спричиняє підвищену нейропластичність та зміну сприйняття, що, ймовірно, впливає на ставлення до тривоги та депресії. Як зазначив дослідник Деніел Карлін, йдеться не лише про пригнічення симптомів, а про зміну сприйняття майбутнього загалом.

Ефективність та клінічні дані У рандомізованому дослідженні фази 2b взяли участь 198 пацієнтів з ГТР, які отримали MM120 у дозах 25, 50, 100 або 200 мкг, або плацебо. Найвищу ефективність продемонструвала доза 100 мкг — вона була асоційована з найкращими результатами за шкалами HAM-A, MADRS та загального клінічного враження. Побічні ефекти включали ілюзії, нудоту, ейфорію, головний біль та гіпергідроз, що здебільшого з’являлися в день лікування.

Безпека та регуляторні виклики Поточні випробування не засвідчили зростання ризику суїцидальних думок. Проте зберігається настороженість щодо можливих тригерів психозів, біполярного розладу або постійних порушень сприйняття.

Окрема увага приділяється структурі досліджень. MindMed активно працює над усуненням ризику функціонального розкриття, використовуючи центральну оцінку результатів та групу субтерапевтичної дози як контроль.

Однак залишається юридична складова: ЛСД досі класифікується як речовина Списку 1. Для впровадження MM120 на ринок потрібно змінити цю класифікацію — процес, який потребує часу і регуляторного погодження.

Психотерапія — так чи ні? У більшості досліджень ЛСД використовується без поєднання з психотерапією, хоча думки фахівців з цього приводу різняться. Частина експертів наголошує на важливості психологічної підтримки, інші ж вважають достатнім клінічний моніторинг пацієнта під час психоделічної сесії.

Висновок ЛСД повертається до психіатрії не як легендарний галюциноген, а як потенційний інструмент терапії тривожних та депресивних розладів. Дані клінічних випробувань MM120 демонструють багатообіцяючі результати, хоча ще є чимало перешкод — від регуляторних до етичних. Якщо препарат пройде усі стадії схвалення, він може стати першим психоделічним засобом у сучасній психіатрії з підтвердженою ефективністю та безпечним профілем.