Синдром VEXAS: клініко-гематологічні особливості та нові міжнародні рекомендації

Синдром VEXAS (Vacuoles, E1 enzyme, X-linked, Autoinflammatory, Somatic) — відкрита у 2020 році нозологія, яка об’єднує риси автозапальних та гематологічних хвороб. Від моменту першого опису минуло лише п’ять років, а Американський коледж ревматології разом із Міжнародною робочою групою VEXAS опублікували перші міждисциплінарні рекомендації з ідентифікації та лікування цього синдрому (2025). Документ також схвалений Міжнародним товариством системних автозапальних захворювань.

Етіологія і патогенез

Причина — соматичні мутації в гені UBA1 (Xp11.23), які порушують функцію ферменту E1 у системі убіквітина. Це веде до активації вродженого імунітету, хронічного запалення та формування гематологічних змін.
VEXAS не є спадковим захворюванням.

Епідеміологія

• Найчастіше хворіють чоловіки старше 50 років.
  
• Задокументовано близько 450 випадків, але глобальна поширеність може сягати 1 млн осіб.
  
• Патогенні варіанти UBA1 зустрічаються приблизно у 1 з 13 591 осіб.
  

Клінічні прояви

Широкий спектр симптомів ускладнює діагностику.

• Системні: персистуюча лихоманка, схуднення, високі показники CRP/ШОЕ.
  
• Запальні ознаки: вушний/носовий хондрит, висип, періорбітальний набряк, вузлики в легенях, венозний тромбоз.
  
• Шкіра: нейтрофільні дерматози (часто діагностують як Sweet-синдром).
  
• Очі: увеїт, склерит.
  
• Легені: інтерстиціальні інфільтрати.
  
• Суглоби/серце: артрит, міо- чи перикардит.
  
• Нирки: інтерстиціальний нефрит.
  
• Гематологічні ознаки:
  
  • макроцитоз, макроцитарна анемія,
    
  • тромбоцитопенія, моноцитопенія, лімфопенія,
    
  • вакуолі у проеритробластах і промієлоцитах,
    
  • часта асоціація з мієлодиспластичним синдромом (МДС) чи іншими гематологічними неоплазіями.
    

Важливо: клінічна картина може варіюватися від тяжкого автозапального фенотипу до ізольованих цитопеній.

Діагностика

Міжнародні рекомендації 2025 року наголошують:

1. Генетичне тестування:
   
   • основний метод — NGS з аналізом екзону 3 гена UBA1;
     
   • якщо тест негативний, слід секвенувати увесь ген або досліджувати кістковий мозок.
     
2. Кістковий мозок:
   
   • біопсія рекомендована при цитопеніях;
     
   • складність інтерпретації через часту дисплазію, що не завжди відповідає класичним критеріям МДС.
     
3. Клінічна настороженість:
   
   • чоловік >40 років, із рефрактерним системним запаленням, макроцитозом, цитопеніями та «незрозумілими» проявами з боку різних органів.
     

Лікування

Цілі терапії:

• контроль запалення,
  
• профілактика кістковомозкової недостатності,
  
• зменшення ускладнень від лікування,
  
• покращення якості життя.
  

Основні підходи:

• Глюкокортикоїди — базисна терапія, але висока залежність.
  
• JAK-інгібітори та IL-6-інгібітори — ефективніші за стандартні DMARDs та B-клітинні агенти (ритуксимаб).
  
• Гіпометилюючі препарати (азацитидин) — показані при поєднанні з МДС.
  
• Алогенна трансплантація стовбурових клітин — єдиний потенційно радикальний метод.
  
• Критично важливо контролювати ризики тромбозів та інфекцій (основні причини летальних випадків).
  

Мультидисциплінарний підхід

Пацієнти з VEXAS можуть звертатися до різних спеціалістів:

• гематологи — через цитопенії та МДС,
  
• ревматологи — через артрит, хондрит, системні запальні прояви,
  
• дерматологи — через поліморфні висипи,
  
• пульмонологи — при легеневих інфільтратах,
  
• судинні спеціалісти — при тромбозах,
  
• нефрологи — при ниркових ураженнях.
  

Саме тому нові рекомендації підкреслюють необхідність координації ведення в рамках мультидисциплінарної команди.

Прогноз

• 5-річна виживаність ~80%.
  
• Несприятливі фактори: мутація p.Met41Val, тромбоцитопенія <100 тис., трансфузійна залежність, супутні мутації DNMT3A/TET2.
  

Висновок

Синдром VEXAS — новий виклик для гематологів, ревматологів, нефрологів та інших спеціалістів. Він може імітувати різні хвороби, а без специфічної діагностики залишатися невизнаним.