Спондилоліз і спондилолістез на рентгені: «Scottie dog», Meyerding і чому знімок лежачи нічого не покаже

Молодий гімнаст 19 років, болі в попереку. Рентген у двох проєкціях — «норма». Направили до невролога. Через рік — спондилолістез L5 другого ступеня.

Пряма і бокова проєкції дефект pars interarticularis не показують. Для спондилолізу потрібні косі знімки під кутом 45°. Без них — патологія буде пропущена.

«Scottie dog»: як знайти і що шукати

На косій рентгенограмі ПВХ під кутом 45° структури хребця утворюють характерний силует — «шотландський тер’єр». Ніс — поперечний відросток, око — ніжка дуги, шия — міжсуглобова частина (pars interarticularis).

Саме шия собачки є ключовою зоною. При спондилолізі тут видно смужку просвітлення — лінію перелому або псевдоартрозу. При хронічному спондилолізі краї дефекту склерозовані, дефект ширший. При гострому — лінія чітка, краї гострі.

Якщо кут укладки неправильний — «собачка» деформована і дефект можна не побачити або прийняти за артефакт.

Функціональні проби: тільки стоячи

Це найпоширеніша помилка: функціональні проби виконані лежачи. У горизонтальному положенні навантаження на хребет мінімальне, нестабільний сегмент «стабілізується» м’язами і зміщення не відбувається.

Функціональні проби (флексія і екстензія) виконуються стоячи — лише у вертикальному положенні з повним навантаженням результат є клінічно значущим. Нормою вважається зміщення до 3 мм; 4 мм і більше або зміна кута між суміжними хребцями понад 10–15° — патологічна нестабільність.

Meyerding: відсотки, а не міліметри

Класифікація Meyerding оцінює ступінь зміщення хребця у відсотках від ширини тіла нижнього хребця: I ступінь — до 25%, II — 25–50%, III — 50–75%, IV — понад 75%, V (spondyloptosis) — повне випадіння понад 100%.

Вимірювання в абсолютних міліметрах не має стандартизованого значення і не дозволяє порівнювати пацієнтів. Тільки відсотки.

Wiltse: тип визначає тактику

Класифікація Wiltse розділяє спондилолістез за етіологією на 6 типів. Найважливіше для практики: тип II (істмічний) — дефект pars, типово у молодих спортсменів, рівень L5–S1; тип III (дегенеративний) — без дефекту pars, типово у жінок понад 40 років, рівень L4–L5; тип I (диспластичний) — вроджений, у дітей, ризик прогресії до повного зміщення.

Різні типи потребують різних підходів до лікування, тому тип за Wiltse має бути у висновку.

Висновок

Якісне рентгенологічне дослідження ПВХ — це не просто «два знімки». При підозрі на спондилоліз — косі проєкції обов’язкові. При нестабільності — функціональні проби стоячи. Зміщення — у відсотках за Meyerding. Тип — за Wiltse. Висновок без цих параметрів — неповний.

Залиши свій відгук чи пропозицію

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Категорії

Вас також може зацікавити

Чому ІЗЛ залишаються діагностичним викликом Інтерстиціальні захворювання легень (ІЗЛ) — одна з тих клінічних груп, де час до встановлення правильного...
Чому CEUS вже не можна вважати «додатковою опцією» Контраст-посилене ультразвукове дослідження (CEUS) поступово перестає бути методикою «для спеціалізованих центрів» і...
Чому тема гельмінтозів залишається актуальною Існує стійке уявлення, що гельмінтози — це «проблема минулого» або патологія виключно дитячого віку і...