Спондилоліз і спондилолістез на рентгені: «Scottie dog», Meyerding і чому знімок лежачи нічого не покаже

Молодий гімнаст 19 років, болі в попереку. Рентген у двох проєкціях — «норма». Направили до невролога. Через рік — спондилолістез L5 другого ступеня.

Пряма і бокова проєкції дефект pars interarticularis не показують. Для спондилолізу потрібні косі знімки під кутом 45°. Без них — патологія буде пропущена.

«Scottie dog»: як знайти і що шукати

На косій рентгенограмі ПВХ під кутом 45° структури хребця утворюють характерний силует — «шотландський тер’єр». Ніс — поперечний відросток, око — ніжка дуги, шия — міжсуглобова частина (pars interarticularis).

Саме шия собачки є ключовою зоною. При спондилолізі тут видно смужку просвітлення — лінію перелому або псевдоартрозу. При хронічному спондилолізі краї дефекту склерозовані, дефект ширший. При гострому — лінія чітка, краї гострі.

Якщо кут укладки неправильний — «собачка» деформована і дефект можна не побачити або прийняти за артефакт.

Функціональні проби: тільки стоячи

Це найпоширеніша помилка: функціональні проби виконані лежачи. У горизонтальному положенні навантаження на хребет мінімальне, нестабільний сегмент «стабілізується» м’язами і зміщення не відбувається.

Функціональні проби (флексія і екстензія) виконуються стоячи — лише у вертикальному положенні з повним навантаженням результат є клінічно значущим. Нормою вважається зміщення до 3 мм; 4 мм і більше або зміна кута між суміжними хребцями понад 10–15° — патологічна нестабільність.

Meyerding: відсотки, а не міліметри

Класифікація Meyerding оцінює ступінь зміщення хребця у відсотках від ширини тіла нижнього хребця: I ступінь — до 25%, II — 25–50%, III — 50–75%, IV — понад 75%, V (spondyloptosis) — повне випадіння понад 100%.

Вимірювання в абсолютних міліметрах не має стандартизованого значення і не дозволяє порівнювати пацієнтів. Тільки відсотки.

Wiltse: тип визначає тактику

Класифікація Wiltse розділяє спондилолістез за етіологією на 6 типів. Найважливіше для практики: тип II (істмічний) — дефект pars, типово у молодих спортсменів, рівень L5–S1; тип III (дегенеративний) — без дефекту pars, типово у жінок понад 40 років, рівень L4–L5; тип I (диспластичний) — вроджений, у дітей, ризик прогресії до повного зміщення.

Різні типи потребують різних підходів до лікування, тому тип за Wiltse має бути у висновку.

Висновок

Якісне рентгенологічне дослідження ПВХ — це не просто «два знімки». При підозрі на спондилоліз — косі проєкції обов’язкові. При нестабільності — функціональні проби стоячи. Зміщення — у відсотках за Meyerding. Тип — за Wiltse. Висновок без цих параметрів — неповний.

Залиши свій відгук чи пропозицію

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Категорії

Вас також може зацікавити

Липень 2026 року виявився насиченим на схвалення FDA. Від першого перорального інгібітора PCSK9 до безрецептурної комбінації двох найпоширеніших знеболювальних. Огляд...
Американський коледж торакальних лікарів (CHEST) опублікував нову клінічну настанову щодо скринінгу, діагностики та лікування обструктивного апное сну (ОАС) під час...
29 липня 2026 року сталось дещо незвичне. Того ж дня, коли The Lancet опублікував рецензовані результати дослідження HOPE-3 і назвав...